Юрій Юзич: Олесь Криськів мав багато “божевільних” ідей

10.07.2018

Пластун Юрій Юзич, голова Крайової ревізійної комісії “Пласту – НСОУ”, ділиться спогадами та біографічними даними про Олеся Криськіва:

Олесь Криськів (17.07.1952, Стрий – 9.07.2018, Львів). Він був єдиним сином в сім’ї Степана та Ніни. Батько – учасник бою під Бродами, інвалід війни. Вищу спеціальну освіту Олесь здобув у “Львівській політехніці” (1974), згодом отримав і ступінь кандидата технічних наук. Захоплювався водним туризмом, підводним плаванням, віндсерфінгом.

Це він ще в 1989 році став заступником Голови ради опікунів Пласту, яку очолював Ігор Юхновський (фактично всю роботу проводив Олесь). І це він, як депутат львівської міської ради зареєстрував у 1990 році перший легальний статут Пласту в Україні – ще під радянською окупацією.

Пластову присягу Олесь склав 9 липня 1990 року, на “Вовчій тропі” в США (то було перше офіційно дозволене пластовим проводом заприсяження пластуна з України). А вже через місяць Олесь організував першу присягу відновленого Пласту в Україні. Він пройшов перший вишкіл зв’язкових юнацтва у 1991 році. Був першим головою Крайової таборової комісії, і дуже крутим головою (для цього лиш варто глянути на його педантичний звіт), бо саме за тієї каденції відбувся путч в Москві в серпні 1991 року.

У 1992-1993 роках Олесь очолював Крайову пластову старшину України. І саме він тоді зареєстрував Пласт, як національну організацію в Міністерстві юстиції, уклав першу угоду Пласту з Міністерством освіти (згодом ми її ще двічі переукладали, опираючись на ту першу його угоду). У 1994-1996 роках був головою Крайової пластової ради України, а у 1997-2000 роках – заступником голови Головної пластової булави.

З 2001 року Олесь зайнявся “малозрозумілим” для багатьох пластунів, але дуже важливим для історії Пласту та України проектом. Створив та очолив “Центр вивчення і збереження пам’яті українського народу”. Саме тоді Олесь організував перепоховання на батьківщину визначних організаторів Пласту (Олександера Тисовського і Северина Левицького) та ЗУНР (Дмитра Вітовського і Євгена Петрушевича), інших визначних громадян (могили яких порозкидувані по світу).

Олесь організував проектування і будівництва багатьох пам’ятників: Тарасу Шевченку, Королю Данилу і Степану Бандері у Львові; Пантеон УГА і Хрест пластунам, що не зломили своїх присяг на Личакові; пам’ятники УСС на Бережанщині і, навіть, пам’ятник на місці найбільшого бою УПА поблизу сіл Гурби-Антонівці (і це далеко не повний список).

За пам’ятник Т. Шевченку у Варшаві Дмитро Павличко нарік Олеся “майстром кам’яних справ”. Його українсько-американською фірма “Ренесанс” виграла міжнародний тендер і у 2004 році побудувала 4 пантеони в Криму: британським, французьким, італійським і турецьким солдатам, які загинули в Кримській війні (табір “Кримська осінь” – перше таборування пластунів Севастополя – у далекому 1997 році теж відбулось його стараннями).

Це Олесь простимулював створення і видання мартирологу пластунів. Це він реалізував вшанування загиблих пластунів через вручення родинам Залізного пластового хреста. І коли розпочалась нова війна на сході, то Пласт мав чим вшанувати полеглих пластунів-героїв в одвічній боротьбі з Москвою.

Олесь мав багато – на перший погляд – “божевільних” ідей (робочий день, до речі, зазвичай починав о 5 ранку). Багато хто боявся навіть подумати про таке. Але він вірив і реалізовував їх. А, зрештою, ключова його ідея – відродження Пласту в Україні – спрацювала і працює на 100%. І, впевнений, що його остання “фантастична” ідея таки буде реалізована: Музей лицарів Залізного пластового хреста – буде створено. СКОБ!

Оригінал тексту на фейсбук сторінці Юрія Юзича.

Нагадаємо, вчора перестало битись серце пластуна сеньйора Олеся Криськіва (ЧМ).

Пласт Львів