Мар’яна Кінах, ЧХ: Вишкіл “Черемош” – це не просто сплав від старту до фінішу!

02.03.2021

Наближається тепло, а отже сезон “білої води”. Саме так любителі гірських сплавів називають пінисті пороги річок навесні. Спробувати себе у цій справі традиціно можна на вишколі практичного пластування “Черемош”. Про особливості програми, адреналін та відчуття команди розповіла комендант “Черемошу 2021” Мар’яна Кінах, ЧХ.  

Як ти познайомилася з “Черемошем”?

У мене все почалося зі сплавів Дністором, з батьками, задовго до Пласту. Навіть тоді, у 10 років, це було дуже цікаво. Вже пізніше, у Пласті я вирішила, що треба спробувати бурхливу гірську річку і поїхати на цей вишкіл учасницею. Це був 2012 рік. Кумедно, що вишкіл тоді відбувався на річці Свіча. 

Тобто назва вишколу не означає місце проведення? 

Для мене це не просто назва якоїсь події, а більше як напрямок навчання у Морському пластуванні. Напрямок екстремальних сплавів бурхливою водою, активного відпочинку. Зважаючи на рівень води, кілька разів вишкіл проводився на річці Свіча, але суть і програма не відрізнялися. Також у 2019 році вишкіл відбувався у форматі навчання для інструкторів. Нам вдалося походити річками Чорний Черемош, Білий черемош та Прут.

Ти мала якусь чітку мету, подаючи своє зголошення?

Я тоді якраз була кандидаткою у курінь Чорноморські Хвилі, і зауважила, що всі постійно говорять про “Черемош”, про сплави “білою водою” (так називають бурхливу гірську річку, через велику кількість піни), згадують про свої враження. Тож я просто хотіла сформувати свою думку, перевірити, чи справді там так, як про це говорять. Це була якась хвиля середовища. Не пам’ятаю, щоб у мене був якийсь великий запал на початку. Навпаки, пригадую як я жахливо гребла і нічого не вдавалося. Перші рази було навіть страшно. Пам’ятаю як ми з тобою порвали катамаран. Але потім воно якось затягнуло, і почався кайф. Бажання рости. Отримувати адреналін! 

Що найбільше запам’яталося з твого першого вишколу?

Атмосфера! Взагалі зі своїх таборів і вишколів де я була учасницею, я не пам’ятаю людей. Тобто пам’ятаю одного двох з ким тісніше спілкувалася, а от саме з свого Черемошу я пам’ятаю майже всіх. У нас реально були класні ватри, розмови до ночі (на морських таборах за традицією немає “нічної тиші” – ред.). Сплави також були цікавими, бо це ж не просто прогріб собі від старту до фінішу! Бо інструктори постійно розказували щось цікаве, ділилися знаннями. Ти розказував якісь легенди 😉 Я пригадую майже все. А це було 9 років тому!

Як далі склалася твоя “кар’єра” у сплавах?

Я познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком, що був у Чорноморцях. Почала більше їздити, на сплави, змагання. Дивитися як воно все відбувається. Пізніше капітан одного з Черемошів запросив мене у провід, стати четвертим асистентом (інтендантом). Спочатку я думала, що не справлюся, але хотілося спробувати себе. Зараз важко повірити, що я підписалася на це з малим Яремою. Він ще тоді навіть не ходив, я його носила у ергорюкзаку ;). 

Звісно, мені допомагали Чорноморські Хвилі, які були на вишколі бо сама з дитиною я навряд чи справилася на 100%. Але наступні роки все вдавалося дуже класно, і мене по справжньому поперло приготування їжі, чомусь саме там на ту невелику кількість людей. І це не було складно. Але звісно хотілося спробувати себе у ролі інструктора. Тож пішла вчитися на навчальний семінар до Горобця (Тарас Білошицький, один з колишніх Чорноморців, засновник туристичного клубу “Манівці”). Протягом декількох місяців ми слухали теорію, а потім їздили з ними на різні річки, часом складніші ніж Черемош. Тож тепер хочеться передати ці знання, набуті за останні роки, комусь. Водночас у Манівців це відбувається у одному стилі, у Чорноморців трохи по іншому. Тож хочеться зібрати найкраще із обох середовищ і передати це поколінню молодших пластунів, захопити їх гірською річкою, максимально удосконаливши програму Черемошу.

Ми називаємо Черемош “вишколом практичного пластування”. Що означає це формулювання?

Ну, він не може існувати як теоретичний вишкіл, бо відбувається на березі річки у природі. Тож очевидно, що крім навчання на воді ти мусиш побудувати табір, готувати їсти… Тобто практикувати знання, отримані на теоретичних сходинах та інших таборах протягом року. Водночас є, наприклад, специфічна піонірка, що використовується на морських таборах, чи для зв’язування катамаранів тощо. Тобто тут є багато практики, як з морського так і загального пластування.

Із практикою зрозуміло. А чого саме ви навчаєте учасників? Які нові вміння дає вишкіл?

Основа – техніка гребка на катамарані. Рятівництво, динаміка водного потоку, організація водних мандрівок, тощо. Тобто все, що пов’язане із організацією сплавів та правильним проходженням порогів. Ти вчишся тримати весло, виконувати різні види гребків, водночас “читати” річку, розуміти перешкоди. Це ціла сфера активного туризму.

Власне, зараз для багатьох людей слова рафтинг і сплави не є новими, адже цей напрямок активно розвивають туристичні компанії. А якщо порівнювати  вишкіл Черемош та типовий комерційний тур на рафтинг, в чому різниця?

Як на мене різниця величезна. Рафтинг – це відпочинкова атракція. Адже тут садять у човен, дають весло та інструктора, який просто допомагає сплавитися по річці з точки А до точки Б. Натомість на вишколі ми вчимо! Не просто вчимо правильно гребти, керувати катамараном на течії, але й даємо розуміння, що треба, щоб учасники потім з часом могли самі організувати сплави і мандрівки річками. Адже тут є купа нюансів. Тобто у нас не просто сплав за маршрутом, а навчання цілому процесу

Все ж, люди їдуть на рафтинг для задоволення. А, що, на вишколі його немає? 

Звісно що є! (сміється…) Хіба ж це не кайф, навчитися і вміти. Не просто побути пасажиром, а розуміти, що можеш потім використати ці знання. З компанією друзів, чи з своїм гуртком, з якими пластуєш на інших таборах. Багато учасників “Черемошу”  знайомляться з гірськими сплавами у нас, і далі розвиваються у цьому. Йдуть, або у спорт, або перетворюють це на хобі для себе та друзів. Окрім цього є ватри, легенда, морські традиції які доповнюють атмосферу. На 4 дні ти ніби заглиблюєшся у цей динамічний світ. Після туристичного сплаву на рафті люди часто просто йдуть в готель чи їдуть додому. На вишколі є чар пластування – Морського пластування.

Ти згадала про рафт, як човник, де багато людей з веслами, яким керує інструктор. А на чому вчаться учасники Черемошу?

Ми ходимо на сучасних чотиримісних спортивних катамаранах. На таких проходять офіційні змагання федерації водного туризму. Ці плавзасоби легші, швидші та керованіші, порівняно з рафтами чи великими багатомісними катамаранами, які використовують туристичні компанії. 

Тобто роль кожного члена екіпажу набагато важливіша?

Саме так. Вдалий прохід порогів на катамарані – це повністю командна робота. Звісно є один інструктор чи умовний капітан, але важливі дії кожного. Відчуття команди, вміння слухати – чи не найважливіші навички, яких ми вчимося на вишколі.

Пригадуєш власні емоції, коли сидиш на катамарані з веслом у руках? 

Найцікавіше те, що з води річка виглядає зовсім по іншому, ніж з берега. Часто, навіть, важко впізнати одне і те ж місце. А ще, ти сидиш дуже близько до поверхні води, більше відчувається швидкість течії, потужність стихії. Останнім часом я ходила на катамарані двійці. Коли вас лише двоє, то ще більше відповідальності за кожен гребок. Часу, щоб виправити якісь помилки дуже мало. Мабуть найбільше захоплюють моменти, коли йдеш новою річкою, або річкою по якій давно не сплавлялась, і чекаєш – а що буде за  наступним поворотом? Швидко читаєш перешкоди, намагаєшся вибрати найкращу траєкторію проходження, а потім чітко і злагоджено проходиш пороги своїм екіпажем. Люблю сплави, бо це мій адреналін, який допомагає очистити думки, відкласти всі турботи на другий план і точно бути в моменті 😉

Розкажи коротко про програму вишколу. Які головні елементи?

За багато років ми дійшли висновку, що 4 активні дні є оптимальними для навчання основ техніки водного туризму. Учасники заїжджають з вечора, а програма стартує вранці наступного дня. Далі починаються короткі сплави із вставками теоретичних гутірок. У наступні дні сплави стають довшими, та проходять через основні пороги Чорного Черемошу. Тобто все так розвивається поступово. Звісно профі не станеш, але це дуже добрий початок. У підсумку вишколу відбуваються змагання, під час яких учасники проходять пороги та перешкоди вже без інструкторів. Рамова програма вишколу дуже ритмічна, оптимізована під чітку кількість учасників. Водночас цього року плануємо трохи розширити напрямок рятівництва, бо тема безпечної поведінки на воді дуже актуальна в Пласті. Здавалося б, скільки тої гірської річки, по коліна води, але тут не все так просто… Також хочемо спробувати дещо нове на воді окрім катамаранів, але це наразі сюрприз 😉 

Ти згадала про підсумковий змаг для учасників. Чув, що команда пластунів бере участь в офіційних змаганнях з техніки водного туризму, і не раз займала призові місця. Це має якийсь стосунок до вишколу?

Так. Переважно інструктори Черемошу, члени ЧМЧХ щороку беруть участь у змаганнях з водного туризму різних рівнів, які організовує Федерація Спортивного Туризму. Йдеться про обласні, всеукраїнські, кубки. Наприклад, Чемпіонат України зазвичай проводиться на Чорному Черемоші, майже в той самий час, коли й вишкіл. Також, доволі складна, а отже і цікава, ділянка річки Прут, там де водоспад “Пробій” у Яремче. Останніми роками Чемпіонат був там. 

А в чому суть таких змагань? 

Зазвичай самі змагання складаються з гонки та слалому. Екіпаж на катамарані повинен швидко, та максимально точно, пройти перешкоди на певному відрізку річки. Простіше кажучи, це сплав на час, під час якого треба настільки добре контролювати катамаран, щоб проходити ним у невеликі ворота, що розвішані по маршруту над перешкодами. У деякі треба заходити проти течії! Перемагає той, хто проходить швидше і точніше. Часом є ще етап із рятівництвом. Трохи складно описати для тих, хто ніколи не бачив )) Це, загалом, досить маловідомий спорт в Україні. До речі, саме так відбуваються наші підсумкові змагання на вишколі. Я б сказала, навіть крутіше 😉

Тобто після вишколу можна вже на змагання? Що взагалі потрібно для участі? Тури на таке продають? 🙂

Ну, ті хто виступають мають спортивні розряди, регулярно тренуються. Але починали ми з вишколу. Якщо потім пройти ще категорійну мандрівку, зробити документи то можна долучатися до змагань. Турів на змагання точно немає, але турів на сплави річками України є багато. Якщо ви вирішили зайнятися водним туризмом серйозніше, то можна спробувати себе у секціях водного туризму, каякінгу чи канополо. Також є багато турів на сплави річками за кордоном. З багажем знань із вишколу можна впевненішке почувати себе у цих речах. Як в плані навичок веслування, так і техніки безпеки, що навіть важливіше. “Черемош” – у морському пластуванні, це та база, яка дозволить визначитися, чого ви хочете досягти у цьому напрямку.

А як щодо спорядження на вишколі, що потрібно мати з собою?

Дехто жартує, що потрібно брати з собою причіп з речима, але це не так. Звісно, погода у горах навесні мінлива і підступна. Буває, що вранці іній на наметі, а в обід можна засмагати. Тому треба брати більше теплих речі та не забути купальник і крем від засмаги 😉 Натомість усім спорядженням на воду ми забезпечуємо: весла, каски, рятувальні жилети, гідрокостюми. Ми постійно оновлюємо і розвиваємо наше спорядження. Загалом про усі нюанси щодо виряду ми тісно комунікуємо з учасники перед виїздом, радимо підказуємо, відповідаємо на будь-які запитання.

Чому ти вирішила бути комендантом цього року? Хто в проводі?

Хочу уточнити, що на Морських таборах та акціях традиційно діє інше назовництво членів проводу, тобто коменданта називаємо капінатом. Насправді, я люблю робити щось таке, чого ще не робила. Капітаном “Черемошу” я ще не була. Це для мене виклик в першу чергу собі, можливість саморозвитку. А ще мені цікаво бути дівчиною-капітаном “Черемошу”, бо раніше у нас були лише Чорноморці 😉 Тому старатимуся поєднати багаторічний досвід Чорноморців і можливо, трохи інше, дівоче бачення Чорноморських Хвиль, щоб вийшло щось нове і нестандартне!

Ти натякаєш, що в проводі буде більше дівчат? 

Останні роки показують, що в Пласті в принципі всюди більше дівчат ;). Загалом питання команди дуже важливе на Черемоші, тому що тут зовсім немає часу розслабитися, як це, можливо, є на довших таборах. Коли проводиться табір 14 днів, то як не крути, перші два дні усі входять в русло, розтаборовуються… Натомість у нас є лише 4 дні. Поки будеш входити в русло, вишкіл уже закінчиться. Тож команда повинна бути злагоджена задовго до відкриття. Воно так і виходить, бо все спорядження готується завчасно. Це великий шмат роботи, який можливо не дуже помітний, але його робить команда проводу і інструкторів, витрачаючи багато спільного часу.

Коли і де буде вишкіл цього року? Як зголоситися?

Вишкіл стартує одразу після Великодня. З 3 по 7 травня на Чорному Черемоші поблизу села Дземброня. На фейсбук сторінці Морського пластування є подія, посилання на зголошення та решта інформації. Також вся інформація є в інстаграмі Морського пластування seascouting_ua. Нагадую, що програма вишколу розрахована лише на 24 учасники. Це традиційна і оптимальна кількість, яка дає можливість побудувати якісний навчальний процес на воді. Тож варто поспішити із зголошенням 😉 Можливо кількість буде ще більше обмежена, через пандемію. Але ми налаштовані оптимістично! Тим більше у горах багато снігу, що означає хороший рівень води!

Наостанок, розкажи чи були якісь моменти на вишколі, які надихнули тебе далі рости у сфері гірських сплавів, а не просто отримати посвідку та відзначку?

Звісно пам’ятаю різні екстремальні моменти на воді, коли хтось опинявся за бортом… Після такого хотілося більше вміти, щоб не робити помилок. Але найважливіша особливість Черемошу – це специфічне відчуття команди, яке тебе огортає. Інструктори, учасники навіть за тих 4 дні встигають згрупуватися у сильну команду. Коли я була учасницею я дуже сильно відчувала здруженість на катамарані, здруженість команди проводу і потім сильно хотілося потрапити у те здружене коло. Ну і місце. Дземброня – це місце, яке притягує. А за декілька років стає зовсім рідним. Кожного року, наближаються дати Черемошу і просто хочеться на ту поляну, бо там вже як вдома…

Розмовляв Роман Балук, Чорноморці.

Напишіть нам