Цього року у станиці Львова було проведено 45 таборів, до яких було залучено більше двох тисяч пластунів. А це: 300 ватр та близько 376 днів, проведених у колі друзів та подруг! (Так-так, ми підрахували). 

Кожен табір має своє спрямування та свої традиції. Бувають морські табори, мандрівні, спортивні, військово-патріотичні, природничі, табори з орієнтування, виживання, майстрування тощо. Табори - це вечірні ватри, нічні алярми, приготування халепи. Дуже часто на таборах відбуваються святкування Івана Купала, на якому пластуни грають імпровізоване весілля, щоб пригадати, як це було кілька століть тому. 

Цьогоріч нам вдалося побувати в гостях на таборах у куренів “Горошки” та “Басарабки”. Потрапили якраз на святкування весілля. Тож розповімо трошки більше про те, як усе відбувалося. Поспілкувалися з комендантом табору куреня "Горошки" Олегом Каднічанським і заступницею комендантки з програми - Меланією Гайдучок, з куреня " Басарабки".

Меланія поділилася, яких традицій весілля дотримувалися на їхньому таборі:

Весілля ми планували ще до початку табору, попередньо узгоджуючи дату з обох сторін: хлопців і дівчат. Також погоджували дотримання конкретних традицій у межах цього обряду.

Перед весіллям обрали наречених. Зазвичай це відбувається шляхом голосування, за день до Купала. Обирають не лише наречену, а й дружок, сестер, братів, батьків, старостів сіл, старих дів, родичів із Канади та багато інших ролей, що символізують велику родину. Увечері перед весіллям хлопці приходять до дівчат (родичі нареченого та староста села) свататися: намагаються відгадати наречену та обов’язково приносять викуп. Коли ж наречена погоджується вийти заміж, урочисто призначають дату й час весілля.

На день Купала є окрема програма: уранці гутірки про українські традиції та саме свято. Обов’язковим елементом є співи – “Стоїть дівча над бистрою водою”, “Ой на Івана та й на Купала”, “Ой зацвіли фіялочки”, “Ой чия то рута-м’ята”, “Ой вінку-вінку”. Згодом ці пісні звучать під час пускання вінків на воду.

Обов’язки мають бути розподілені: дівчата роблять весільну арку та Морену, а хлопці готують ватру та створюють Купайла. [Довідка - Морена та Купайло – це фігури дівчини та хлопця, зроблені з соломи та підручних матеріалів. Їх ховають на терені табору]. 

Також обов’язково виділяємо час, щоб причепуритися!

Коли настає час весілля, починається урочистий викуп – зазвичай біля брами. Хлопці приїжджають на машині, прикрашеній кульками, і починають торгуватися. Усі персонажі беруть активну участь: батьки й старости вихваляють наречених, показують, які вони розумні, вправні, яка вони гарна пара, а старі діви підтакують збоку. За традицією нашого куреня, спершу показують підставних наречених (аж двох!) – спочатку хлопця, переодягненого в дівчину, потім іншу дівчину, а вже після цього справжню наречену. Наречений має відгадати загадки, щоб довести свою мудрість.

За традицією наречений має підняти наречену на руки й, за словами старости, повертати у різні боки: «на схід – щоб була гарна, мов зоря, на захід – щоб була щаслива, як сонце, на північ – щоб не знала холоду й біди, на південь – щоб жила весело й радісно у подружжі».

Коли цей обряд завершується, усі рушають на символічне вінчання до весільної арки. Дівчата розкидають пелюстки й цукерки, а священник урочисто оголошує шлюб.

Потім настає час святкової спільної вечері. Цього року дівчата готували для всіх банош із бринзою та шкварками.

На вечерю готуємо лиш українські народні страви, адже така подія вимагає особливої атмосфери – розповідає Олег, комендант табору Горошків.

Після вечері всі йдуть до річки пускати вінки. Дівчата під співи купальських пісень відпускають вінки на воду, а хлопці ловлять їх і зберігають до ватри. Перед ватрою проходить інтерактив: хлопці шукають Морену, а дівчата – Купайла. Морену потрібно втопити, а Купайла – спалити. Перемагає той, хто швидше знайде свою фігуру. У язичницьких традиціях ритуальне спалювання або утоплення цих опудал символізувало перемогу добра над злом та очищення.

На самій ватрі хлопці відшуковують дівчат за вінками.

Меланія: "Ми співаємо багато пісень, граємо в ігри, танцюємо, стрибаємо через вогонь і разом святкуємо цей чудовий день". Завершується свято традиційно – Піснею при ватрі. І лише тоді, втомлені, але щасливі, усі розходяться по своїх наметах.

Комендант табору куреня “Горошки”, Олег Каднічанський, поділився також, що їхній табір цьогоріч називався “Журавель літає”,  і присвячений пластуну, загиблому військовому Дмитру Пащуку (Гармашу), позивний “Француз”.

Табір отримав назву "Журавель літає", тому що цей птах був дуже особливим для Гармаша, важливим символом. Дмитро казав: "Свобода — це журавель, який високо літає в небі". Тому багато в кого з пластової спільноти журавель асоціюється саме з Гармашем".

Ми дуже пишаємося, що саме Гармаш був нашим виховником. З перших років заснування куреня, він багато вкладався у розвиток юнацтва, у розвиток свого гуртка. Він є беззаперечним прикладом, як пластуна і свідомого українця, який боровся за нашу незалежність. На жаль, у 2023 році Дмитро загинув, і для куреня Горошки є великою честю продовжувати його справу, передавати його цінності молодшому юнацтву, навчати майбутнє покоління. Ми продовжуємо його справу, саме тому — "журавель літає", — Олег Каднічанський.

Радіємо, що мали змогу долучитися до такої гарної традиції таборового весілля. Радіємо, що ці традиції зберігаються на пластових таборах.

Зараз особливо важливо плекати нашу українськість в різний спосіб та шанувати наші традиції!

До наступного таборового літа!