Стань волонтером Пласту

Мої виховники Курка (Артем Димид) та Опір (Костик Гончар) у свій час доклалися до формування моєї особистості. Врівноваженість, критичне мислення, взаємоповага, гідність – ці риси мої виховники у різний спосіб передали мені. Свою вдячність я транслюю через роботу з власним юнацьким гуртком. Через командну взаємодію, випробування, ігри та розмови юнаки гартують свій розум, тіло і характер. Моя роль в цьому процесі – допомогти, спрямувати, підтримати. Пласт через виховників формує свідомих громадян, які формують свідоме суспільство. Саме у цьому, як виховник, я бачу свою місію. Окрім цього, це ще й весело!

Пластування разом з десятьма “Зозульками” – моя найбільш приємна відповідальність, яка дає особливу енергію і натхнення працювати над собою. Я стараюсь передати дівчатам мій найкращий досвід не лише з пластового життя, але і з максимально різних сфер зайнятості – навчання, подорожей, роботи, спорту, дозвілля. Моє кредо у виховництві – дати дівчатам все те, що я колись отримала від Пласту та куреня ім. Олени Пчілки, додавши до цього все те, чого мені на той час бракувало і хотілось би покращити.

Я доєднався до Пласту в 16-17 років, тому мав зовсім інший досвід, аніж мають юнаки з 11 чи 12 років або взагалі з новацтва. Для мене дуже важливою стала участь в таборі “Лісова Школа”, оскільки це змінило уявлення про побудову табору і взагалі відчуття та бачення того яким має бути справжній пластовий табір – зараз це змушує намагатись робити все краще й краще. Усім, хто раптом сильно не був в юнацтві, дуже раджу ЛШ/ШБ – це незабутній досвід і враження. І бажано туди їхати якнайшвидше.

Процес переходу в улад старших пластунів став досить плавним. Цим я завдячую своїм юначкам – дівчатам, з якими ми вже понад 5 років таборуємо, мандруємо, навчаємось, розвиваємось та просто тішимось, будучи поряд. Левовою часткою мого «пластування після 18» є те середовище, в якому ділимось інтересами та досвідом та й просто набуваємось. У 2021 році в останню ніч курінного табору я перебрала обов‘язки зв‘язкової – топ-менеджерки куреня дівчат 11-18 років. Разом із впорядницями ми виховуємо в курені сестринство, патріотизм та створюємо майданчик для саморозвитку юначок та виховниць

Моє пластування почалося зі знаменитої співачки Квітки Цісик. Я, як музикант, цікавилася нею, хотіла більше знати про її працю, життя. Тоді й побачила, що вона, як виявилося, була пластунка! Після цього почала більше придивлятися, що це за організація, чим можу бути там корисна – мене захопив той пластовий чар, пластові ідеали, це все було мені наче відразу зрозумілим і близьким. Мені був 21 рік, відповідно, я потрапила відразу в УСП, пройшла вишкіл та склала присягу. Зараз я займаюся інструкторством, а також організацією окремих заходів. Пласт подарував мені надзвичайно багато вражень, можливостей, і левова частка мого оточення – це саме пластуни.

Кожна зустріч, сходини, мандрівка – це виклики і завдання. Набуті навички комунікації безцінні. Зараз я маю гурток юнаків. Вони молодші, інші, і тим цікаві. Бо підхід потрібно знайти до кожного. Спільні цікаві теми для розмови, бо ж не пробою єдиною ми спілкуємося. Я не маю однозначної відповіді, чому вирішив стати виховником. Мабуть, це через минуле. Був я юнаком, ми були гуртком. Були у мене аж три виховники впродовж юнакування. Можливо, відчував, що і я маю віддати щось те, що навчив мене Пласт.

Все юнацтво я дуже хотіла гурток і думала, що в 18 одразу наберу. Після повноліття, з'явились вагання (навчання робота), тож перші кілька років долучалась до пластування лише як інструкторка та пластувала в летунському курені "Чота Крилатих", навчаючи пластунів на таборі літати на парапланах. Зараз мені 20, прийшло розуміння, що насправді маю багато різного досвіду і хочу тим ділитись. Тому я нарешті наважилась здійснити юнацьку мрію і набрала гурток – ми разом вже 2,5 роки, ці дівчата дають мені дуже багато натхнення. Виховництво – найбільша пригода мого пластування!

Пласт був в моєму житті завжди, з 5 років я в організації і вже не уявляю своє життя інакше. У юнацтві мені найбільше подобались спільні проекти, божевільні ідеї, смак перемоги і зустрічі з пластунами з інших міст чи країн. Табори. Зоряні ночі, співи при ватрі, світанки і усе те, що ми називаємо чаром пластування. Та найбільш цінне – це люди, люди які надихають мотивують і підтримують. Зараз я є виховниця, зв'язкова і булавна (координаторка) ДЧ (старших членів організації). Маю 10 чарівних дівчат, з якими уже 3 роки, а вони вчать мене відповідальності, креативності і безкорисливої любові.