Чому ти  вирішив стати впорядником і чому саме новацьким?

Я з Кривого Рогу й долучився до Пласту вже в дорослому віці, свого часу мені якось бракувало ціннісного, патріотичного виховання, але все ж завдяки різним досвідам довелось щось таке здобути. Пласт відгукується мені за цінностями і я усвідомлюю важливість такого виховання дітей, тож мене лише тішить той факт, що я можу бути дотичним до мети організації. Нехай я не бачитиму результат уже завтра, але впевнений, що діти будуть спроможні творити зміни в суспільстві, завдяки досвіду, який здобувають у Пласті. 

Мені цікава сфера освіти та й загалом подобається працювати з дітьми. Я мав досвіди роботи з дітьми різного віку.

Обрав стати новацьким виховником через більшу потребу в хлопцях виховниках в уладі. Бо дуже багато хлопців навіть не потрапляють у новацтво [7-11 років], а йдуть одразу в юнацтво [12-17 років], але з правильним підходом це дуже важливий формотворчий етап у житті дитини, де можна закласти гарний фундамент для її майбутнього юнакування.

А чи є щось зовнішнє або, можливо, хтось, хто надихає тебе рухатись далі по своєму пластовому шляху?

Для мене усвідомлення важливості свідомого майбутнього покоління і є тим зовнішнім рушієм, адже то не лише про Пласт як організацію. Але й досить часто отримую підтримку від своїх друзів (пластунів і не тільки), які слідкують за моєю виховницькою діяльністю, і це теж дуже цінно й додає сил, щоб працювати далі.

Що, на твою думку, є найважливішим у відносинах виховника з його вихованцями?

Мені здається, що найголовніше вибудувати комфортну та довірливу атмосферу, а це вже досягається різними способами. Нехай це й новацтво, але вже в цьому віці ми покриваємо різні теми, які потребують їхньої уваги.  Я думаю, що дуже важливим завданням виховника є знайти баланс між грою та інформацією, щоб діти вчились і залишались дітьми. 

Діти звертаються до виховника на «ти», а виховник бавиться з ними, як дитина, але при цьому діти чують братчика й співпрацюють із ним. Без довіри та комфорту, на мою думку, того не досягнути.

Якою б освіта не була, це завжди про двосторонню роботу. Я завжди кажу, що в Пласті я виховую(сь). І не забувати робити все з любовʼю».

Якою порадою ти міг би поділитись із тим, хто розмірковує чи сумнівається над тим, щоб стати виховником?

Спочатку спробувати зрозуміти. Зрозуміти себе й відповісти собі, чому це важливо для тебе. Адже виховницька діяльність потребує багато енергії. Спробувати зрозуміти Пласт та улад, походити на сходини, подивитись як все працює, допомогти з чимось іншому виховнику. Це нормально сумніватись, але варто пробувати, бо особисті досвіди формують чітку позицію. 

Дуже важливо не забувати про самого себе і знайти для себе джерело енергії, якесь пластування для себе, наприклад, курінь.

Ми не можемо лише віддавати, тож варто знайти, звідки черпати сили, й у складні часи повертатись до своєї мотивації.