Сходини про аутизм для Пташат: як про це розповідати?

07.05.2020

2 квітня – Всесвітній день розповсюдження інформації про проблему аутизму. Пластові сходини – це чудова нагода обговорити цю тему з дітьми. Однак, як це краще подати? Як розповісти про аутизм дітям віком від 2 до 6 років пише керівниця наймолодшого уладу станиці Львів Ольга Кальбус.

Щорічно 2 квітня ми одягаємося у блакитне і допомагаємо нашим пташаткам зрозуміти, чому дітки бувають різними і як з нам усіма подружитися.

Аутизм, чи інші розлади розвитку нервової системи, здавалося б, непідйомна тема для 4-річних малюків. Та ми ризикнули. Класично, схема пластових сходин для пташат передбачає тематичний вступ, рухливе заняття, пісню чи гру, майстерку. Заняття для пташат проводять їхні батьки, реалізовуючи кожну точку програми або щораз іншою родиною, або парами впродовж всієї зустрічі.

Розмову ми побудували на поясненні, як працює мозок людини. Ми з’ясували, де він, як він виглядає (подібний до грецького горіха, потримали в руках горішки, розглянули звивини і оболонку), якого він розміру, порівнюючи мозок зі своїми кулачками і скільки важить. А тоді виявилося, що кожна півкуля відповідає за різні процеси. Дивина. Незрозуміло? Усі встали перед екранами і спробували виконувати вправи на розвиток обидвох півкуль головного мозку. В цьому нам допомогла сторінка Всеосвіта. Спробуйте! Навіть не всі дорослі виконають вправи з першого разу. Чи сподобалося пташатам? Так! Чи складно було їх виконувати? Так! Ми обрали найпростіших три, бо якщо стартувати із складних чи більшої кількості, діти в такому віці втомляться і відчуватимуть себе знеохоченими. А це лише початок сходин. «Отак, пташата! Є серед нас такі дітки, яким складно виконувати те, що нам видається простим. Їхній мозок отримує багато наказів водночас, як от ми щойно мали багато різних вправ, які потрібно було виконувати щораз швидше». Ми показали частинку чудового мультика про аутизм і підсумували. Важливо акцентувати увагу пташат на тому, що кожна людина відрізняється одна від одної (ростом, кольором очей, волосся, уподобаннями), але це не стає на заваді нашій дружбі, оскільки Бог любить нас усіх однаково. Для підтвердження цього є чудова пісенька з рухами «Мама, любить мене», яку ми вчили із гніздечком.

Читайте також:
День пластової присяги 2020: десять надзвичайних годин онлайн

Чому вибрали саме цей колір – кожен розуміє по-своєму. Хтось каже, що блакитний – це колір надії, хтось – тому що 3/4 хворих на аутизм – хлопчики, а це – традиційно хлопчачий колір. Є ще версія, що через те, що аутистів називають дітьми дощу. Аби не акцентувати на гендерних аспектах, ми обрали пояснення про «діти дощу». Ми запитували малюків, які явища ми спостерігаємо перед і під час дощу, якого він кольору, як ми почуваємося, коли грім і блискавка, коли злива? Діти активно реагували і найчастіше ми чули слово «страх». Підсумовуючи, ми пояснили, що дітки з аутизмом часто почуваються, як ми під час дощу. І попросили пошукати у себе вдома речі блакитного кольору, які би ми хотіли подарувати «діткам дощу». Совенята миттєво розлетілися по своїх домівках і вже за 30-40 секунд стояли із блакитними забавками перед екранами. Знову повчилися, порухалися і закріпили тему.

І завершуємо сходини ми найчастіше майстеркою. Оскільки зустріч проходила онлайн, то ми обрали просте і символічне завдання – зігнути аркуш навпіл, намалювати півсерця (показували як), вирізати, всередині намалювати себе і друга, ззовні підписати. Пташата захоплено створювали свої листівки, а потім розповідали друзям-совенятам, хто там зображений і кому вона адресована.

Зворотній зв’язок підтвердив, що інакшість і дружба у дитячих голівках ідуть поруч.

Ольга Кальбус, голова Булави Пташат осередку Пласту у Львові

Позначки:,
Напишіть нам